Керівництво Чернігівського онкодиспансеру розповіло журналістам про ризики, з якими зіштовхнулися онкопацієнти, котрі потребують терапії сучасними вартісними препаратами.
Як відомо, з нинішнього року державні закупівлі в охороні здоров’я проводитимуться за Національним переліком основних лікарських засобів. Наразі до цього переліку внесено 427 препаратів (назв діючих речовин) і держава гарантує пацієнтам їх безкоштовне отримання. Така практика державного регулювання закупівель в сфері охорони здоров’я і використання лише препаратів доказової медицини присутня в більшості країн і , безумовно, є позитивною — на цьому наголосив головний лікар онкодиспансеру Валерій Зуб. Водночас лікарі занепокоєні тим, що до цього переліку не ввійшло багато препаратів, від яких залежить якість лікування онкохворих і наразі незрозуміло — яким чином пацієнти могли б отримати необхідне їм лікування. І якщо раніше хоч частину витрат на придбання таких препаратів брали на себе регіональні бюджети, то сьогодні вони такої можливості позбавлені.
— Це регламентується законодавчо. Відповідно до постанови Кабміну №180 ми можемо закупити ліки поза Нацпереліком лише у випадку, якщо всіма іншими препаратами з Нацпереліку наші пацієнти будуть забезпечені на 100 відсотків, — пояснив Валерій Зуб.
І додав, що наразі з цього списку Чернігівський онкодиспансер на 100 відсотків забезпечений лише препаратами для наркозу та знеболення. Тож, чекати допомоги від місцевої влади наразі пацієнтам не доводиться.
Леся Покрасьон – одна з таких пацієнток. Півроку тому 37-річній мамі двох дітей діагностували агресивний підтип раку грудей. При такому діагнозі жінці вкрай потрібне тривале лікування одним з таргетних препаратів, а його вартість становить сотні тисяч гривень. Шість курсів такої терапії Леся встигла отримати доки ліки були в диспансері, але попереду — ще дванадцять. Родина продала машину і все що можна, але грошей вистачить щонайбільше на 2 курси, що буде далі – невідомо. Частково і їй би могла допомогти місцева влада, та лікарі розводять руками: кошти на закупівлю такого препарату були заплановані, але придбати його не можуть.
— Це якось навіть негуманно, адже є пряме показання щодо застосування таких таргетних ліків при цьому виду раку, — констатував завідувач хіміотерапевтичним відділенням Сергій Матвійчук. – У світі давно доведено, що такі пацієнти повинні лікуватися саме так і таргетна терапія дає їм шанс пожити.
Препарат для лікування агресивного раку грудей – не єдиний з тих, які онкологи хотіли б бачити в Нацпереліку, адже міжнародні протоколи лікування передбачають використання сучасних вартісних ліків при різних локалізаціях пухлин. Придбати їх не під силу жодній українській родині. Якщо забезпечити всіх пацієнтів в такій терапії не в змозі і держава, вона має зробити хоча б гнучкішою систему закупівель для регіонів.
— Як вихід може бути поділ Нацпереліку на підгрупи. Приміром, якщо заклад на 100 відсотків забезпечений необхідними препаратами з підгрупи знеболення, він не повинен щось до цього докуповувати. Але якщо онкодиспансер не має необхідної кількості хіміопрепаратів, йому слід дати право закуповувати на рівні області те, що конче необхідно, — висловив пропозиції чернігівських онкологів Валерій Зуб. Ці пропозиції вони збираються озвучити на найближчому зібранні Асоціації онкологів, де, сподіваються, буде представник МОЗ.
Уляна Ковальчук
